ЕКСПОРТ, АПЛОУД… ХУХ, ОНЛАЙН! Стоп, а фарб-профіль можна було ще трохи відкоригувати та і звукова доріжка не зовсім чиста… Подібні думки не припиняють галасувати в моїй голові, але до ідеалу можна працювати роками, а ідея полягає не в тому, щоб створити лише красиву картинку. Хочеться передати частину історії та значення скелелазіння, про яке не всі здогадуються.
В 2015, коли я переїхав до Німеччини і почав більш детально знайомитися зі ставленням та традиціями до скелелазіння місцевим ком’юніті, мені захотілося зробити щось корисне і для скелелазіння в Україні. Я роками споживав ті надбання, які ми маємо і ні на хвилину не задумувався про те, хто їх створив і яке значення вони мають у моєму житті. Вже тоді я проявляв інтерес до сфери медіа і мав досвід у створенні медіаконтенту. Тому не довго думаючи я взяв свій Canon 60D куплений собі у подарунок, за зароблені гроші від організації Z-Game (дякую Клемент за те, що взяв мене у помічники), і розпочав зйомки документального кіно про “Скелелазіння в Україні”. Тоді ідію підтримала компанія MANTIS UKRAINE та допомогла спорядженням від відомого аутдор бренду The North Face. Таким чином у мене з’явився надійний партнер та ще більше мотивації!
Дивно… поїхав до Німеччини, щоб знімати кіно про скелелазіння в Україні.
- Безглуздя!
- Згоден.
Процес був не такий легкий як мені здавалося. Знайти підтримку було нелегко, техніка була слабенькою та і часу на зйомки було обмаль. Рік за роком я навідувався до батьків та вирушав на скелі, щоб зібрати якомога більше матеріалу. За 2 роки я зібрав близько 100GB відеоматеріалу, чим був більш як задоволений. Не вистачало ще аерозйомки та декількох інтерв’ю.
В 2017 вдалося відзняти необхідні інтерв’ю з одним із перших рутсетерів, хто почав пробивати скелі Кам’янця-Подільського – Олександром Паукаєвим; видатними тренерами та спортсменами – Михайлом Шалагіним та Маргаритою Кадієвою.
Я був більш ніж задоволений, що так швидко наповнювався сюжет. Допоки я не залишив частину матеріалу та техніку в Україні. Хто ж міг би подумати, що мою квартиру пограбують і я більше не побачу тих кадрів. Прикро!
Оскільки весь проект фінансувався з власної кишені, то і швидкого рішення було важко знайти. Я почав більше працювати та збирати кошти, на наступну поїздку та додаткову техніку.
Добро трапляється. Я побачив у Фейсбуці оголошення Андрія про продаж свого Mavic Pro. Він підтримав мою ідею і зробив привабливу ціну, таким чином в 2018 я отримав необхідні матеріали з висоти пташиного польоту. Величезне дякую тобі Андрію!
Ще через рік, в 2019 мені вдалося придбати Sony A7ІІ і відзняти повторне інтерв’ю з Михайлом, нажаль до інших я так і не дістався…
2020 – тут я майже не працював. Голова була забита іншим. Про це не будемо, хай залишається у минулому.
2021 – нарешті зібрав все до кучі. Маю надію, що наступні епізоди підуть швидше і з без вищеописаних проблем.
Дякую всім, хто підтримав проект та зробив ідею реальністю. Знову “багато літер”… Приємного перегляду!